У книзі Дейва Логана, Хелі Фішер-Райта і Джона Кінга «Лідер і плем’я» розповідається про те, що коли в нашому оточенні з’являється один єдиний лідер четвертого або п’ятого рівня, то він може розбудити від летаргічного сну всіх, хто опиниться поруч в робочих відносинах.

Схема взаємозв’язків всіх рівнів і способи об’єднання людей в команди подається дуже просто і логічно.

Йдеться про систему п’яти рівнів корпоративної культури, згідно з якою в будь-якій компанії люди гуртуються в племена. Належність до того чи іншого племені можна легко відстежити в мові людини, його відношенні до перемог і світу в цілому.

Виділяються 5 рівнів розвитку команд-племен:
– життя відстій (рівень виживання);
– моє життя відстій (у інших все набагато краще);
– я крутий (інші ні, без мене нічого б не було);
– ми круті (інші ні, є об’єднуюча ідея);
– життя прекрасне.

В цілому чим вище рівень, тим успішніша команда. Для визначення до якого рівня належить те чи інше плем’я, радять вивчати фрази, які використовують часто співробітники.

Автори книги переконані, що «якщо змінити мову племені, то можна змінити і саме плем’я». Це один з принципів запуску змін на будь-якому рівні. З нього починається відданість цінностям верхніх рівнів, що дає реальні переваги в порівнянні зі спробами вписати себе в оточення, яке давно вже для вас замале.

Сенс будь-якої командної роботи в тому, що лідер повинен освоїти мову і звички кожного рівня. Тоді він зможе черпати в цьому натхнення і через слово і особистий приклад піднімати людей на рівень вище. Такі переходи можуть відбуватися через об’єднання людей в діади і тріади, в інтелектуальні, емоційні і духовні площини. Як тільки пройдені всі три етапи прозріння, мовна система лідера перебудовується сама собою.

Поведінка лідера залежить від його незламної рішучості залишатися вірним цінностям племені. Племена верхніх рівнів вимагають досконалості від кожного, саме тому вони постійно і неухильно розвиваються.

Неможливо відразу перейти, перестрибнути з другого рівня (мислення за принципом «Моє життя — лайно») на четвертий, де командна робота заснована на реалізації базових людських цінностей.

Давно склалася система соціального життя націлена на те, щоб з пелюшок утримувати нас на першому, другому або третьому рівнях. Наприклад, одна з найбільш підступних пасток мислення лідерів третього рівня: успіх одинаків, наповнений п’янким задоволенням від думки «Я крутий, а ви ні!». Це заважає лідерам побачити нові можливості в командній співпраці: такі люди завжди будуть тягнути ковдру на себе. Людина бачить світ через призму власних слів, але не помічає цього.

Будь-яка велика мета передбачає якийсь майбутній стан, досяжний лише скоординованими командними діями. Такої мети не можливо досягти поодинці, оскільки для цього потрібна повна самовіддача і пристрасне бажання всіх членів команди.

Розподіл команд по цих рівнях дозвлдяє зрозуміти — як наймати кращих працівників та розвивати їх, як заробляти більше грошей, як обслуговувати свої ринки більш якісно, отримуючи від цього задоволення.
Коли лідер піднімає своє плем’я на четвертий рівень, команда визнає його лідерство беззастережно, і це дає можливість підняти людей на ще більшу висоту.

«Лідер і плем’я» не про те, як домінувати над людьми, а про те, як, розвиваючи в них найкраще, зробити будь-яку співпрацю результативною.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.